ПРОНИКНУТИ В СУТНІСТЬ

Проникнути в сутність, у кожну людину,

Впізнати все те, що у неї живе…

Прийшла в кожен дім довгождана та днина,

Що кожного з нас враз взяла за живе.

 

Взяла владно в руки із самого рання,

І враз проявилось усе, що в нас є.

Горять і палають, немов на екрані,

Всі «подвиги», те, що було лиш «моє».

 

Усе проявилось, набрало фігури,

Її не сховати, вона ж не одна.

Діяння недобрі й брехні кучугури –

Лантух на рамена, що тягне до дна.

 

Хапає за плечі, кістки всі ламає,

І криком кричить, ціпеніє єство.

До неба воно божевільно волає,

Та небо не чує – мовчить божество.

 

Мовчить, споглядає… – та хата – не з краю,

Воно непоспішне й не робить на зло.

…Прийшла у любові й з любов’ю бажаю

Проникнути в сутність, щоб там не було.

 

 

Ольга Шкрупська

Київ, 17.07.10